Розвиток критичного мислення. Стратегія "Кластер"
Розвиток критичного мислення. Стратегія "Бортовий журнал"
Чи розвиваєте ви критичне мислення учнів на уроках? (ТЕСТ)
Чи замислювались ви, як почати розвивати критичне мислення ваших учнів? Чи знаєте щось про технологію розвитку критичного мислення на різних предметах? А, можливо, ви вже застосовуєте її на своїх уроках?
Сподіваємось, короткий онлайн-тест від Освітньої платформи “Критичне мислення” допоможе вам визначитись, над чим варто попрацювати, щоб ефективно використовувати цю технологію на уроках зі свого предмету.
До кожного з восьми запитань оберіть одну відповідь – наприкінці дізнаєтесь свій результат. Тест серйозний, і хай вас не збивають з пантелику веселі ілюстрації. Щоб розпочати, натисніть зелену кнопку “START QUIZ”.тест
Inquiry-based learning (Навчання на основі опитування). Чи їдять мавпи банани?
Цікава технологія навчання допоможе зробити освітній процес цікавим та захоплюючим.
Прийом «ФіШБОУН»
Причина Проблема Висновок Факти Схеми
http://paidagogos.com/?p=9945
- На верхніх кісточках – причини, а на нижніх – певні наслідки.
- На верхніх кісточках головні факти теми, а на нижніх – самостійна оцінка їх значення.
- Завжди: у голові – тема або проблемне питання, на хвості – висновок.
💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪 💪
"Куб Блума " - прийом технології критичного мислення. Що це таке і як його використовувати ?
Як вчити не науці, а вчити вчитися ? А як розвивати в дитині навички критичного мислення ? Які прийоми і технології використовувати ? Нещодавна дізналася про один з популярних прийомів технології критичного мислення, розроблених американським вченим і психологом Бенджаміном Блумом . Прийом називається " Куб Блума "
Конструктор із пластилінових кульок та зубочисток
У дитячій творчості пластилін є інструментом без меж! Вивчаємо кольори й відтінки, розвиваємо дрібну моторику й фантазію, ліпимо маленькі кульки та з’єднуємо елементи зубочистками. Отримаємо в результаті цікавий для малечі конструктор з безліччю комбінацій.
Необхідні матеріали:
маса для ліпки ;
зубочистки .
Ігровий процес
1. Щоб отримати від заняття максимум користі, спробуйте вивчити різноманітні властивості пластиліну.
2. Проаналізуйте колір кожного шматочка. Змішуйте кольори й отримуйте нові відтінки.
3. Відчуйте пластичність матеріалу на дотик. Маса для ліплення, яка довго пробула відкритою на повітрі, поступово втрачає еластичність і перетворюється на твердий матеріал. Якщо затвердів пластилін, його пластичність можна відновити теплом рук або зануренням запакованого шматка в теплу воду.
4. Найпростіше, що можна зробити з пластиліном — катати кульки. Коли їх стане багато, можна братися до створення чогось складнішого.
5. За допомогою зубочисток скріплюємо пластилінові кульки між собою. Вивчаємо геометричні фігури: трикутник, квадрат, прямокутник, багатокутник, пряма, ламана лінія. Якщо дитина проявить фантазію, може вийти сонце, зірка, будиночок, фігурка людини тощо.
6. Переходимо до об'ємних композицій. До пласкої опори вертикально приєднуємо зубочистки, вершини яких закриваємо м'якими кульками. Чергувати горизонтальні й вертикальні ряди зубочисток з пластиліновими з'єднаннями можна, доки 3D фігура міцно стоїть на поверхні.
7. Проекспериментуйте та створіть об'ємний макет будиночку, зооморфні та людиноподібні фігурки, інші об’єкти для рольової гри.
8. Цінність конструкторів у тому, що дитина навчається та здобуває корисні навички в ігровій формі. А після збирання конструктора починається ще більш цікавий процес гри зі щойно зробленими героями й об’єктами.
Необхідні матеріали:
маса для ліпки ;
зубочистки .
Ігровий процес
Паперовий птах
Паперовий птах -мотанка
Лінгвістичні казки
АПОСТРОФ
Було це колись улітку. Якось після великого дощу утворилося багато капітошок. Вони стрибали з квітки на квітку, з листочка на листочок, з дерева на дерево й опинились у Країні Слів. Капітошки почали стрибати на слова між літерами, але туди, де їм подобалося. А подобалося стрибати тільки після літер: б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї. Як стрибнуть, так і залишають знак. Тоді слова вимовляють роздільно: м’яч, п’ять, Мар’яна, сім’я, в’є, п’є, під’їзд. А знак утворився не простий. Він умів говорити і назвав себе Апострофом.
ДІЄСЛОВО
Колись давно у казковому лісі звірі організували школу для тваринок-малюків. Навчала малечу Мудра Сова. Вихованці були уважними, спокійними, старанними. Серед них вирізнявся один учень – білченя. Воно знало, що «хвилина час береже». Учень ніколи не сидів без діла. Він добре читав, красиво писав, швидко розв’язував задачі, допомагав друзям. Удома білченя було гарним помічником мамі. То воно замітало підлогу, то мило посуд, то прибирало в дуплі. Умів малюк і відпочивати. Він із друзями катався з гірки, грався в рухливі ігри, весело сміявся, стрибав. Увесь час щось робив, перебував в дії. За це його назвали Дієсловом.
ІМЕННИК І ПРИКМЕТНИК
Якось серед квітів на клумбі виникла розмова, хто з них найкращий. Квіти були скромними, хвалити себе не любили. Але серед них був тюльпан, якого звали Іменником. Він дуже себе любив і пишався своєю красою. Іменник уважав себе найкращим серед квітів. А квіти вважали його хвальком, шепотіли між собою своїми чудовими голівками, їх оченята ніяково посміхалися. Іменник зневажливо ставився до інших квітів. — Ви хто? Ви що? — питав він. І сам відповідав: — Ромашка, айстра, гвоздика, фіалка. — Що вас зігріває? Хто вас поливає? Чи знаєте ви? — Знаємо,— відповіли квіти. — Зігріває нас сонечко, поливає дівчинка Наталка. Ми всім посміхаємось. Біля нас люди відпочивають. — Але я найчепурніший,— сказав Іменник. Квіти посміхнулися. Тільки нарцис, якого звали Прикметником, хвалив Іменника при всіх: — Ти розумний, веселий, красивий, червоний, ніжний. Іменнику це сподобалось. З того часу Прикметник з Іменником стали найкращими друзями. Вони тепер завжди разом.
ЧИСЛІВНИК
Відбулося це зимової ночі. Вирішила одного разу Снігова Королева повеселитися. З великою силою почала роздувати вона повітря і випускати сніжинки в поміч. А сніжинки летіли не прості. Кожна мала свій номер. Утворилася заметіль. Великі кучугури снігу взяли у свої обійми будинки, дерева, кущі. Подув легенький вітерець. Піднялися незвичайні сніжинки цілими зграями, наче пташки, і кожна з них наспівувала своє число. Утворилася ніжна мелодія від їхніх голосів: 5, 10, 17, 30, перший, шестеро, 13, 20... Вибігла дівчина Марійка надвір, застрибала від радості та закружляла з ними у веселому таночку. Побачили цей танок мама й тато Марічки і назвали його «Чис-лівник».
Друзі назавжди
У Граматиці - країні жили собі Іменник та Прикметник, але ці поважні частини мови не були знайомі одна з одною. Та якось доля звела їх разом. - Ти хто, - запитав Іменник, побачивши Прикметника. - Я не можу відповісти на це запитання, я знаю тільки який я? А ти який? - А я можу відповісти лише на питання хто? Або що? А от який я? Не знаю… - Тут у кущах промайнув зайчисько. Іменник і Прикметник переглянулися. - Заєць!- сказав Іменник. - Сірий, довговухий, куцохвостий, прудкий!- додав Прикметник і посміхнувся. Тим часом набігла хмарка та прямо Іменникові на ніс впала велика дощова крапля. - Дощ, промовив той. - Теплий, літній, короткочасний,- заспокоїв Прикметник і засміявся, хоч на нього теж впало кілька крапель. - Парасолька!- вигукнув Іменник, швидко розкривши її, і запросив нового знайомого сховатися від дощу. - Гарна, яскрава!- похвалив парасольку Прикметник. Він був дуже радий зустрічі з Іменником, адже вони так легко порозумілися. - Добрі, вірні, щирі, справжні…,- почав він схвильовано говорити. Іменник одразу зрозумів, про що той думає, і продовжив: - Друзі, побратими! З того часу й почалася дружба Іменника і Прикметника. Прикметник так шанує Іменника, що зве його старшим братом і завжди стає на його сторону. Іменник теж дуже шанує свого друга. А ще він надзвичайно любить відгадувати його загадки, тобто називати предмет за ознаками, які вказує Прикметник. - Хочеш погратися разом з нами? Кислий, жовтий, соковитий, вітамінний…(лимон). Білий, холодний, пухнастий, іскристий, морозний…(сніг). Блакитне, чисте, безхмарне, прозоре, високе…(небо).
Математичні казки
Казка про Плюс і Мінус
У Математичній країні, де живуть і працюють цифри та інші різноманітні знаки, жили собі Плюс та Мінус. На вигляд вони були трохи схожі, бо той і інший мали рисочки, але у Плюса їх було дві і вони утворювали хрестик, а Мінус мав одну рисочку. Та головна відмінність між ними полягала не в цьому. Коли Плюс та Мінус ставали між двома числами, відбувалися дивні речі. Числа, між якими появлявся Плюс, одразу ставали Доданками. А це означало, що вони зливалися докупи і збільшувалися. З них утворювалася Сума! Наприклад, учора побачив Плюс, що на клумбі виросло 5 червоних тюльпанів і 2 жовті, підбіг і став між четвіркою і трійкою. Одразу появився букет із семи тюльпанів. Мінус мав зовсім інший характер та зовсім інші звички. Коли він появлявся між двома числами, вони не зливалися докупи і не збільшувалися. Навпаки! Число, що стояло зліва від Мінуса, починало зменшуватися, і тому йому одразу давали назву – Зменшуване. Від чисел залишалася тільки Різниця між ними. От сьогодні, вранці, наприклад, побачив Мінус у дворі сімох мишенят, став так, щоб троє праворуч опинилися! І їх вмить не стало! Залишилася тільки Різниця – дві мишки. А Мінус вихвалявся і співав: Я – Мінус! Віднімання знак! Відняти щось – це я мастак! Він завжди наспівував цю пісеньку, коли йому доводилось щось віднімати. А ми з вами теж вивчимо математичну пісеньку про ці веселі знаки: Збільшити – значить додати, Треба поставити «плюс». Зменшити – «мінус», відняти. Це намотайте на вус!
Пригоди Нулика
У Країні Цифрляндії жили – не тужили цифри: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 і 0.Жили – не тужили, тому, що всі дружили. Щодня виходили цифри на майданчик і весело гралися в «додаванки» або у «відніманки». Ось так: дві цифрочки ставали поруч, між ними ставав знак Плюс (або Мінус), а потім вибігала і ставала за ними ще одна цифрочка Сума або Різниця. Але одного разу в гру вступив Нулик: 4 + 0 = 4 5 + 0 = 5 6 – 0 = 6 8 – 0 =8 З якою б цифрочкою він не починав грати, їй самій доводилося закінчувати гру! Це було не дуже цікаво, і цифри сердито сказали: - Це ти винен, Нулику! Тебе скільки не додавай, а Сума така ж, і перша цифрочка!Це неподобство! З тобою гратися нецікаво! Йди від нас геть! - Так!- кричали всі .- Віднімати тебе теж нецікаво, бо Різниця така ж як і Зменшуване. Йди геть, не заважай нам гратися! Замислився Нулик і пішов геть. Іде і думає: - Який я невдаха! Я – ніщо, я – порожнє місце! Нічого не значу! Нуль додали чи відняли, а числа ті ж, які й були. Я нікому не потрібний… Якби я зовсім зник, ніхто б і не помітив. Аж чує: на дереві хтось розмовляє. То була пані Сорока. Вона десь дістала два смачненькі бублички і частувала ними своїх синочків: - Це тобі один, ти розумний син! Це тобі один, ти слухняний син! Третій сину, розбишако, Ледацюго, забіяко! Ти одержиш нулика – Дірочку від бублика! - От, от, - схлипнув Нулик, - я – дірочка від бублика! Порожнє місце…- і гірко – гірко заплакав… А тим часом цифрочки продовжували весело грати в «додаванки». 7 + 3 = Коли доданками стали Сімка і Трійка, цифри раптом притихли, бо розуміли, що Суми їм не виставити. Одиничка вийшла на майданчик, розгублено озирнулася навколо. - А де ж нулик? Я без нього – тільки одиничка, а треба ж десять… І тут усі зрозуміли, що без Нулика ніяк не можна! Ні 10, ні 20, ні 30, ні інші цифри – десятки й сотні – без Нулика не записати, отже він потрібний, дуже потрібний! І цифрочки побігли шукати Нулика. Вони вибачилися за те, що образили свого друга, і тепер знову живуть дружно, хоч інколи жартома й називають Нулика «дірочкою від бублика». Але Нулик не ображається, бо й справді Нуль додали чи відняли, А числа ті, які й були!
Перетворення Метра
У Математиці-країні жив пан – вельмишановний Метр.
Він, кажуть, там живе ще й нині. Ось подивись: його портрет!
Цей пан мав дуже дивну звичку: усіх до себе приміряв.
І всім, хто менший або більший на зріст за нього, докоряв:
- Ваш зріст мені не до вподоби! До метра ви не доросли!
Дивився косо, морщив лоба, коли його переросли.
Ніхто не знав, чого він хоче, ніхто його не розумів.
А справа в тому, що він точно їх зріст заміряти не вмів!
Та якось Метру сон наснився, неначе ліз він через тин,
Упав і раптом розлетівся на десять скалочок – частин.
І кожна скалочка кричала: - Я – дециметр, я – дециметр!
Від цього писку й верещання прокинувся шановний Метр.
Всміхнувся: «Сон, здається в руку! Такі не часто сняться сни!
Це вклад вагомий у науку про одиниці довжини!»
І з того часу Метр не злився, не дорікав нікому більш.
На дециметри розділився і на частинки ще дрібніш.
Ті сантиметрами вже звались – таких частин аж сто він мав.
Тепер життя у Метра склалось! Тепер усіх він заміряв!
Немає коментарів:
Дописати коментар